Задуманий як перший «міжхристиянський саміт» з метою замислитися над драмою релігійних меншин, переслідуваних на Близькому Сході, у ході підготовки до цієї Міжнародної конференції «Християни на Близькому Сході: яке майбутнє?», за ініціативи Спільноти Святого Егідія та Архідієцезії Барі, організатори перейнялися також і трагедією мігрантів, кілька сотень яких загинули в Середземному морі. І, таким чином, якщо мета конференції, що відбудеться в Барі 29 та 30 квітня залишається «заповнити пустку думки, слухати та діяти», як висловився засновник Спільноти Святого Егідія Андреа Ріккарді, горизонт розширився до цілого спектра надзвичайної ситуації, яка, здається, не має кінця. Більше того, як сказав президент Спільноти Марко Імпальяццо, її мета – це, властиво, «подолати надзвичайну ситуацію», починаючи від «слухання реальності», даючи слово протагоністам, главам християнських Церков на Сході, які «бачать, як ставиться питання про перебування їхніх спільнот у землях, в яких вони були присутні протягом століть, навіть раніше за мусульман».

Почути їхнє свідчення, як це зроблять у Барі європейські посадовці – від міністра закордонних справ Італії Паоло Джентілоні до секретаря у справах Відносин з Державами Святого Престолу Пола Ричарда Ґаллахера та представників уряду Німеччини, Франції, Великобританії, США, Росії, Греції та Кіпру – це має допомогти подолати «глухоту», яку проявляє міжнародна спільнота та її дипломатія щодо проблеми, яку досі вирішували або ж вдаючись до помилкових засобів – війна – або ж ховаючи голову в пісок. «Війна не допомагає, – сказав Імпальяццо – це не засіб вирішення конфліктів; війни починаються та не закінчуються ніколи, і залишають по собі непередбачувані наслідки. Те, чого бракує, - це, натомість, легітимний інструмент міжнародної поліції, яка може діяти у визначених локальних ситуаціях, щоб віднайти рішення у кризових становищах».

Для остудження кризи в Сирії, нагадав Андреа Ріккарді, відповідний дипломатичний засіб було визначено у пропозиції «Save Aleppo», проекті, покликаному врятувати Алеппо, місто тисячолітнього співжиття різних релігій та культур, через встановлення перемир’я під захистом міжнародної спільноти. Ця пропозиція оголошена Спільнотою Святого Егідія та прийнята Посланником ООН Стаффаном де Містурою, що представляє Раду Безпеки, але яка незрозуміло чому безслідно потонула у байдужості європейської влади: гарна ідея, «покинута через різні події, але насамперед через забудькуватість та бездіяльність міжнародної спільноти», - сказав із жалем Андреа Ріккарді; і тим не менш, «будмайданчик залишається відкритим, навіть якщо його тимчасово залишили працівники, які були покликані просувати роботу».

Ріккарді також пригадав пропозицію, яку він сам оголосив три роки тому і яка до сьогодні залишається непочутою, а саме, “Safe Haven”, яка стосується Нінівейської рівнини, де мешкають християни та інші меншини. Що слід зробити тепер, щоб подібний провал не повторився на трагічному фронті морських переправ? Марко Імпальяццо навів промовисті цифри: від січня по сьогодні з 133 переправ до Італії, 105 вирушили з Лівії; з 17 тисяч біженців, що прибули до італійських берегів, 14 тисяч походять з лівійських земель. А отже, саме там необхідне втручання. У зв’язку з цим, президент Спільноти поділився першими обіцяючими результатами дипломатії Спільноти Святого Егідія: «Ми звернулися до уряду Тріполі з проханням продемонструвати свою добру волю й втрутитися у справу торговців людьми, щоб зупинити цей сором; уряд Тріполі відповів позитивно, погодившись також допомогти гідно поховати жертв з останнього потонулого корабля. Ми вважаємо це маленьким, але конкретним сигналом бажання відкрити серйозні переговори, щоб замислитися над вирішенням проблеми гігантських розмірів».

На цьому ж рівні висувається ініціатива, розроблена Спільнотою Святого Егідія разом з Федерацією Євангельських Церков, покликана, як сказав Ріккарді, зробити так, щоб «прибувати до Європи в статусі біженців не означало більше для втікачів з Африки та Близького Сході, наражати себе на ‘смертельну ходу’ барж в хаосі Середземного моря». Ця ініціатива була пояснена Марко Імпальяццо: «Мова йде про те, щоб відкрити гуманітарний канал в Марокко та Лівані, пов'язаний з консульствами європейських країн, до якого можуть звернутися прохачі притулку, щоб отримати візу, яка дозволить їм здійснити безпечну подорож до врятування». Подібні «humanitarian desk», - сказав Імпальяццо - гіпотетично «вже передбачені угодами Шенген та самим Лісабонським договором, який передбачає певну форму «додаткового й тимчасового захисту» для тих, які рятуються утечею від війни чи природного катаклізму. В такий спосіб можна було би забезпечити транзитний шлях, надійний та захищений, для біженців, які тікають у Європу. Тяжкі кризи цих днів надають повних підстав вдатися до цієї міри, яка до того ж юридично дозволена. Фінансування цих ‘humanitarian desk’ могло би забезпечуватися, з одного боку, коштами «8 per mille» Євангельських Церков, а з іншого - завдяки волонтерським внескам, зібраним Спільнотою Святого Егідія».