27 вересня в Києві, в престижній залі Будинку вчителя, місці історичного значення для сучасної України, Спільнота Святого Егідія провела конференцію під назвою Без пам’яті немає майбутнього. Через 70 років після масових розстрілів у Бабиному Яру. Вбивства у Бабиному Яру – це трагічна подія історії України під час нацистської окупації, вони є одним з найтяжчих фактів історії Шоа, що має також особливе символічне значення. Під час Другої світової війни, 29 і 30 вересня 1941 року, в місцевості Бабиного Яру, на периферії міста, загони нацистів розстріляли понад 30 тисяч цивільного єврейського населення, більша частина яких були жінки, діти та літні. Впродовж наступних тижнів та місяців в тому самому місці було вбито ще десятки тисяч людей, серед яких цигани, українці та росіяни.

Конференцію було організовано у співпраці з Об’єднанням юдейських релігійних організацій України під патронатом Міністерства культури й туризму України. Майже 400 учасників відвідало захід під час двох робочих засідань: серед присутніх були представники дипломатичного корпусу, світу політики й культури, соціальних організацій та насамперед багато молоді. Уважна участь 250 студентів університетів та школярів старших класів стала особливо важливим фактом; навіть якщо молоді покоління дедалі менше знають про історію єврейського геноциду під час Другої світової війни, студенти вузів та школярі української столиці засвідчили помітну відкритість й зацікавленість до роботи, яку Спільнота проводила під час підготовчого періоду до конференції, піднімаючи теми антисемітизму, расизму та ксенофобії. Завдання поширити знання історії Голокосту серед молоді – це є фундаментальний вклад, завдяки якому можна протистояти поширеним у суспільстві проявам расизму й антисемітизму.

До учасників конференції надійшло два привітання, одне – від Голови Верховної Ради Володимира Литвина, друге – від Головного рабинату Ізраїлю за підписом рабина Давида Розена, Радника з питань релігії Головного рабинату. В своєму листі рабин Розен, зокрема, написав: «Ініціативи Спільноти Святого Егідія заради збереження пам’яті про євреїв та інших жертв Шоа, а також робота, спрямована на подолання антисемітизму та усіх інших форм нетолерантності, заслужила глибоку вдячність серед єврейських спільнот в Італії, Ізраїлі та усьому світі». 

В ході конференції прозвучали виступи представників влади та релігії, істориків, інтелектуалів та свідків. Перша частина відкрилася хвилиною мовчання в пам'ять усіх жертв Бабиного Яру та Шоа, яку оголосив під час свого привітання Ілля Левітас, Президент Єврейської ради України, Засновник фонду Пам’ять Бабиного Яру. Зі словами привітання виступив також П’єтро Джованні Доннічі, посол Італії в Україні. Потім робота конференції продовжилася виступами Якоба Дов Блайха, Головного рабина Києва та України, Адріано Роккуччі зі Спільноти Святого Егідія, Вікторії Лісничої, Заступника Міністра культури і туризму України, академіка Мирослава Поповича, Директора Інституту філософії ім. Г.Сковороди НАНУ, Анатолія Подольського, Директора Українського центру вивчення історії Голокосту.

Друга частина почалася показом короткого відео про Міжнародний форум молоді Центрально-Східної Європи в Аушвіці, організований Спільнотою Святого Егідія у вересні 2010 року, та виступом одного зі студентів Друзів Спільноти Святого Егідія в Києві, який розповів про свою роботу, спрямовану проти поширення серед молоді культури зневаги, антисемітизму та ксенофобії. Виступи Дмитра Павличка, відомого українського поета, Бориса Забарко, Голови Всеукраїнської організації євреїв - колишніх в'язнів концентраційних таборів і гетто, Костянтина Сігова, Директора Центру Європейських гуманітарних досліджень Національного університету Києво-Могилянська академія та історика Жанни Ковби завершили цей день.

Ця важлива подія стала переконливим доказом того, що вірність пам’яті Бабиного Яру є визначальним моментом не лише для Києва та України, але й для кожного європейця, сина чи доньки цієї трагічної й жахливої історії. Перед лицем непоодиноких проявів нової, і водночас давньої культури зневаги, яка сьогодні виявляє себе в різних європейських країнах, пам'ять про Бабин Яр дає велику надію, що кияни, а з ними усі європейці, не забудуть і не мовчатимуть у відповідь на явища антисемітизму та дискримінації будь-якої форми.